Soledad
От і прийшов час виконати свою обіцянку і написати про самотність. Насправді, справа не в обіцянках, просто прийшов час цього текста, я маю його написати, енівей. Витягнути з голови, щоб не заважав. Трохи шкода, що я мав звичку дещо радикально ставитись до своїх думок, та виносив не тільки з голови, а ще написане до лісу, по весні, щоб кинути у полум'я. Якби вони збереглися, я отримав би змогу прослідкувати, як розвивалась моя думка, мої суб'єктивні дослідження самотності. Але навіть не маючи архівних записів, я і так знаю, що мої судження помітно змінилися. Мабуть, паралельно, змінювалась і моя самотність. Оскільки я можу писати лише про свій досвід, то і роздуми про "абсолютну самотність", напевно, теж не чіпатиму. В принципі, це може бути цікавою вправою - уявити настільки неохватну і тотальну самотність, що подібна до такої, яку міг би відчувати атом водню, десь в далечині всесвіту. Мандруючи світовими роками невідомо куди, без цілі та напряму, без навіть дрібки н